Спас

У книжці «Спас» Ігоря Павлюка поетичний голос промовляє до читачів універсальними істинами, за якими – прагнення жити просто й чесно, дотримуючись Божих заповітів. Суб’єкт поезії запрошує у світ простоти, добра, чесності. Поетичний голос розуміє світ і співчуває усім його мешканцям. Концепт радості у збірці спричинений щирим і відверто-глибинним бажанням ліричного героя віддати шану Творцеві за радість прожитих днів. «Я росту на полі цьому з квітами, // Діда ухопивши за рукав».
Поет відчуває екстатичне переживання, подібно до Біблійного царя Давида, який танцював, прославляючи Господа. Поезія збірки «Спас» утверджує потребу людини в естетиці й етиці, в
Божому світлі й вірі. Віра, Надія та Любов – ключові образи збірки, розкриті у віршах, де «темні сили» й грішники мають право на спокуту й повернення до Світла. Бог у всьому – утверджує ліричний герой, показуючи простоту духовних істин і складність лабіринтів людських доль. Збірка розрахована на широкі кола читачів, які живуть вірою у Слово-Бога.