Геній

Цей роман занурює читача в часи радянської України, охоплюючи голодомор 30-х років та початок Другої світової війни. Опис буднів тих часів не клішований, а автентичний і реалістичний. Героїня Люся - талановита інженерка, протистоїть радянській та німецькій експансії з однаковим завзяттям. Її життя складне, але вона зберігає силу думки та честі. Автор підкреслює можливість різних реакцій мешканців Києва на окупацію: від опору до співпраці з окупантами заради виживання. Книга змушує задуматися про історичні події та усвідомити власну роль і міць. Чудова книга, заснована на історичних фактах, яка залишає глибоке враження.

Історична розповідь Олени Гаврош – глибокий твір, який нікого не залишить байдужим. Книга переносить нас у 30-ті-40-ві роки минулого століття. Це історія трагічної долі цілої країни, мільйонів доль... Перспективні, інтелігентні люди використовувалися системою, з них вичавлювалися всі передові думки, розробки, а потім, коли людина ставала непотрібною, від неї позбавлялися. Розумні люди потрібні були лише для прогресу, але розумними складно керувати, тому більшість таких людей пропадала, гинула, а їхні імена забували, а заслуги надавали іншим. Автор зробила колосальну працю, аналізуючи історичні дані, вивчаючи складну технічну літературу. У результаті, читачеві представлений чудовий історичний роман, що рясніє неймовірно точною інформацією та передає атмосферу того часу. І що найдивовижніше, читач настільки занурюється в події, що описуються в книзі, що текст буквально читається на одному подиху, а після прочитання ще надовго залишається післясмак як від перегляду якісного фільму.

Читаючи книгу, я насолоджувалась; подача поступова і цікава, не перенасичено.
Я розумію, чому люди прочитують за день - два; з цією книгою хочеться усамітнитись, поринути в сюжет і все.
Розумію, що буде продовження; автор це обіцяє на початку в словах від автора - тож чекаю на другу книгу.

Книга вийшла в потрібний час. Був момент, коли я подумала - наші люди в перший рік війни точно пережили те саме.

За закладку окремо дякую ❤️

продовження відгуку
Стиль розповіді легкий,читається невимушенно...Якщо ти знайома з творчістю Забужко,то їй до тебе,як до Києва рачки...Я забужко намагалась читати...читала речення два=три рази...так і не зрозуміла змісту...А втебе читаєш,і все перед очима!!!Вумниця!!!
Я не не даремно згадала толстого"войну і мир"Він,щоб описати оду подію вклався в два томи нудьги...Ти описала епоху.виписавши характери,переживаняя лаконічно і дуже вразливо!!так що толстому до тебе
Ти впоралась!!Мене вразило знання тих подій..А це багато значить...

Прочитала!Сьогодні покинула усю роботу ,поки не закінчила..Що сказати?Спочатку була така думка...щоб все описати-треба написати нову версію "Война и мир""Знасторогою почала читати...Але ти впоралась!!!Читала одним подихом!!Вдалось виписати усі віхи !!Усі постаті виписані,!!Я читаю так,ніби усі події проходять у мене перед очима,така уява у мене!!Вразила кінцівка!,наче зрозуміло..і є недосказанність...Коли читала.а я сьогодні читала цілий день.одним подихом,то було таке відчуття,що я все це пережила,особливо ,коли на фоні читання звучали сирени ...сьогоденні...Іноді,я змішувалась в почутті,де сучасне виття сирен.а де що в книзі...І останнєВ кінці книги в мене виникла думка!А дже це написала молода жінка..а не навчена життям жінка!!!Це неймовірно!!!Лавр ,правда,виписаний скупо...але це образ..Змирилась...
..