Богда́н Амбро́сійович Нижанкі́вський (*24 листопада 1909, Золочів, Львівська область — †19 січня 1986, Детройт, США) — український (галицький) поет і прозаїк. Псевдонім — Бабай.
Народився в родині актора Амбросія Нижанківського. До Другої світової війни жив у Львові. Під час війни емігрував до Німеччини; там брав живу участь у літературному та театральному житті українських емігрантів. На початку 1950-х років переїхав до США. Мешкав у Детройті.
Прийшов в українську літературу як прозаїк, і жанр оповідання в нього найсильніший. Мав успіхи в гумористичній поезії, що її друкував під псевдонімом «Бабай» у журналі «Лис Микита». У прозових творах показав витонченість смаку і майстерну контролю засобів.
У його творах дуже помітні впливи, присутні в багатьох тогочасних поетів Галичини: з одного боку, радянська поезія 1920—1930-х років, а з другого — Празька школа поетів. Зміст творів часто торкається вічних філософських питань життя і смерти, мети в житті, чітко простежуються настрої людини, яка відірвана від Батьківщини. Звідси настрої самотності, протистояння зі світом, який для поета є «каменем».
Водночас автор свідомий значимості творчої діяльності українців, що живуть за межами України: «Література і мистецтво,— це факти, які свідчать і свідчитимуть про наше існування на чужині за 20, 50 і за 100 років».
Автор поетичних збірок «Терпке вино» (1942), «Щедрість» (1947), «Вагота» (1953), «Вірші іронічні, сатиричні і комічні» (1959), «Каруселя віршів» (1976), «Марципани і витребеньки» (1983); збірок оповідань і нарисів «Вулиця» (1936), «Актор говорить» (1936), «Новели» (1941), повісті «Свято на оселі» (1975).