Витоки
українського козацтва вказують не на схід, а на захід, якщо
не на середовище самих русинів-українців, то таких
їх сусідів в Центральній Європі як хорватів, сербів, боснійців,
чехів.
Безумовно це подія в українській історіографії і житті
українського народу. Це перша ластівка нової, а точніше відновленої
концепції суто власної української історії і українського минулого.
Відновленої тому, що в силу певних історичних обставин, про які мова
буде йти нижче, наш народ до 18 ст. мав одну уяву про своє історичне
минуле і концепцію свого історичного розвитку, а від 18 ст. зовсім
іншу, спотворену і сфальшовану, нав’язану не власною,
а російською і німецькою історіографіями. Мета вироблення цієї
концепції полягала в тому, щоб відірвати українців від Європи
і слов’янського світу, переконати їх у тому, що України
є складовою частиною Євразії, російського народу, а не Європи
(с. 3−8). З цією метою імператрицею Катериною І І була
створена спеціальна комісія, яка не тільки вилучила усі давньоруські
літописи з монастирів, архівів і бібліотек, а й ретельно,
з врахуванням нової концепції, переписала їх, вилучивши одні факти
і вставивши інші, а іноді просто фізично знищила ці історичні
пам'ятки, як у свій час монголи нещадно нищили
їх на території України, чи також за часів Петра І, коли
була свідомо спалена бібліотека Києво-Могилянської Академії.
Постає запитання: в чому власне
полягала зацікавленість Росії і Німеччини в цій дикунській акції,
чому саме тут зійшлися інтереси таких на перший погляд різних країн
як Росія і Німеччина?
Т. Каляндрук мимоволі був змушений присвятити з’ясуванню цієї проблеми дві глави своєї книги*, а саме: «Козаки й «наукові яничари» (с. 9−63), а також «Україна — європейське забороло перед Ордою» (с. 445−474). Це тільки на перший погляд здається, що вони не стосуються заявленої теми, а насправді це є наріжні камені його фундаментальної праці, якій він присвятив 10 років свого життя. Без цих глав читач за жодних обставин не зрозумів би в чому полягає суть його критики не тільки таких поважних сучасних істориків як Ю. Мицика, С. Плохія, С. Стороженка, Н. Яковенко, а таких метрів української історіографії як Д. Яворницького чи тим більше М. Грушевського. Головну відповідь стосовно цієї проблеми він дав словами римського історика Гая Саллюстія (86−35 рр. до н.е.)... https://wz.lviv.ua/far-and-near/377781-kozaky-sloviany-proty-ordy
